Позакласні заходи

СЦЕНАРІЙ

літературного вечора до 200-річчя 

з дня народження Миколи Гоголя

В центрі сцени на стіні портрет М.В.Гоголя, під ним - цифра 200, навколо - квіти.

З двох сторін сцени — ілюстрації та творчі роботи учнів (ребуси, кросворди, вікторини) до творів письменника. На стінах - висловлювання про М.В.Гоголя Т.Г.Шевченка («Перед Гоголем слід благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов'ю до людей!») та П.Мирного («Що не кажіть, а Гоголь душею й натурою наш. Через це слід би нам його шанувати»), а також репродукції картин І.Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», А.Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі», І.Крамського «Русалки», М.Пимоненка «На ярмарку» та ін.

Перед сценою — виставка творів М.В.Гоголя. Звучить увертюра до опери М.Лисенка «Тарас Бульба».

Вчитель : Дорогі друзі!

Сьогодні ми святкуємо день народження видатного письменника - Миколи Васильовича Гоголя, якого ми вважаємо одним із найкращих російських прозаїків XIX ст. Коріння Гоголя у нас, в Україні, а також багато хто думає, що він український письменник. Панас Мирний також називав його «нашим» (цитата). Та й ви, коли вивчали твори Миколи Васильовича Гоголя, також відчували, що «душею й натурою він наш» (П.Мирний), бо так розповідати про красу України, її нарід може тільки «обдарований найглибшим розумом і найніжнішою любов'ю до людей» людина. Давайте згадаємо найкращі сторінки життя й творчості великого письменника.

Звучить «Колискова» у виконанні групи дівчат 7-А і 7-В класів.

I  Ведучий

Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 року, в селі Великі Сорочинці Полтавської губернії. Дитячі роки він провів в селі Василівці, в маєтку батьків. Поряд з Василівкою знаходилася Диканька, з якою Гоголь пізніше пов'яже походження своїх перших повістей.

II  Ведуча

Край, де пройшло дитинство та юність Гоголя, захоплював своєю мальовничою природою і в той же час поринав у легенди і повір'я, українські народні пісні і думи.

Про любов до України свідчать чудові описи Дніпра в оповіданні «Страшна помста»

(2 учнів читають уривок «Чудовий Дніпро у тиху погоду...»)

III  Ведучий

У 1818 році Гоголь вступає до Полтавської гімназії, а потім батько віддає його до гімназії вищих наук, яка відкрилася в місті Ніжині на Чернігівщині. Тут він вчився живопису, грі на скрипці, у гімназійних виставах стає чудовим комедійним актором, виконавцем жіночих ролей, пише вірші, поеми, трагедії, сатири.

IV Ведуча

Після закінчення Ніжинської гімназії майбутній письменник, сповнений надій і великих планів, виїжджає в Петербург, де й розпочинається його літературна діяльність. Проте столиця розчарувала юнака: довго не міг влаштуватися на службу, йому було відмовлено і в місці у театральній трупі, поему «Ганс Кюгельгартен» розкритикували і довелось її спалити.

Але вже з 1830 року М.В.Гоголь знову друкується, знайомиться з видатними російськими літераторами Василем Жуковським і Олександром Пушкіним.

I Ведучий (демонструючи книгу)

Популярність Гоголю принесла збірка повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832р.р.), куди ввійшли такі відомі нам твори, як «Сорочинський ярмарок», «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста», «Втрачена грамота». Ми вже інсценізували на Новий рік «Ніч перед Різдвом», тому сподіваємось, що вам добре запам'яталися герої цього твору: Солоха, Оксана, Вакула та інші.

II Ведуча

Як же має людина любити свій край, щоб написати такі рядки у відомому нам «Сорочинському ярмарку», зачарувавши всіх.

(Виходить дівчина в українському народному костюмі і читає уривок «Який чарівний, який розкішний день у Малоросії!»)

(Назустріч дівчині, яка відходить, з'являється виконавець пісні «Ніч яка місячна...», що поступово стихає, і юнак в українському народному строї читає «Чи знаєте ви українську ніч?»).

III Ведуча

Створена українцем за походженням, книга «Вечори на хуторі біля Диканьки» змальовувала дивовижну красу української природи, самобутність народного побуту, відтворювала поетичну душу простої людини і живий народний гумор. Саме від «Вечорів» в подальшому в «Тарасі Бульбі» з'явився чудовий опис степу.

(Троє читців виконують уривки з II р. «Тараса Бульби»: степ вдень, ввечері і вночі).

III Ведучий

У 1835 році вийшли в світ нові книги Гоголя: «Арабески» та «Миргород». В «Миргороді» було вміщено дуже цікаві повісті - «Вій» та «Тарас Бульба». Останній твір заснований на матеріалах з історії рідного народу. В дусі билинної традиції відтворює Гоголь картини героїчного життя людей, безмежно відданих ідеї визволення батьківщини. Ми бачимо силу національного характеру, козацьку звитягу, дух самої епохи. Давайте ж згадаємо цей час, прослухавши промову Тараса Бульби.                                                   

(Учень-актор читає монолог Тараса Бульби «Слово про товариство» і прослуховуємо арію Тараса Бульби із однойменної опери М.Лисенка).

IV Ведуча

Гоголь виявляє також блискучий талант драматурга. Серед написаних ним п'єс найвизначнішою є комедія «Ревізор» (1836р.), в якій виставлено на ганьбу бюрократичне суспільство чиновників Росії, устрій, заснований на чиношануванні, хабарництві, зловживаннях. І ми, дивлячись цю п'єсу, розуміємо, що Гоголь - наш сучасник в державі Україна XIX століття. Чи не так? Давайте подивимось уривок з п'єси у виконанні акторів-учнів 8-В класу (І дія, яви І, IV)

I Ведучий

Ще один визначний твір М.В.Гоголя - сатирична поема в прозі «Мертві душі», яка зобразила страшне обличчя кріпосницької Росії. І автор не зміг перетворити поміщиків на позитивних героїв. Тому і спалив II том.

II  Ведуча

І у цьому ж 1852р. письменника не стало. Із собору труну з тілом Гоголя винесли на руках професори Московського університету, а студенти перебрали її на свої руки, не дали поставити на катафалк - і несли, високо піднявши, до самого кладовища.

(Учень читає вірш)

Как утешительно тиха                                                                                                                           и как улыбчиво лукава                                                                                            в лугов зеленые меха                                                                                                         лицом склоненная Полтава...

Здесь Божья слава сердцу зрима.                                                                             Я с ветром вею, с Ворсклой льюсь.                                                                  Отсюда Гоголь видел Русь,                                                                                            а уж потом смотрел из Рима...

Здесь сердце Гоголем полно                                                                                    и вслед за ним летит по склонам,                                                                  где желтым, розовым, зеленым                                                                    шуршит волшебное панно...

Не впрок пойдет ему отъезд                                                                                  из вольнопесенных раздолий:                                                                            сперва венец и капитолий,                                                                                   а там — безумие и крест.

Печаль полуночной чеканки                                                                        коснется дикого чела.                                                                                        Одна утеха — вечера                                                                                                     нахуторе возле Диканьки...

III  Ведучий

Минуло 200 років від дня народження М.В.Гоголя. І сьогодні ми вшановуємо цього геніального російського письменника, українця за походженням, який так чудово оспівав Україну. І згадуємо ще раз слова Т.Шевченка: «Перед Гоголем слід благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов'ю до людей».

IV Ведуча

Творчість М.В.Гоголя мала великий вплив на розвиток реалізму в українській літературі, сприяла інтересу до української культури. Тема України з'явилася в операх «Черевички» П.Чайковського, «Майська ніч» і «Ніч перед Різдвом» М.Рильського - Корсакова, «Сорочинський ярмарок» М.Мусоргського. Наш видатний композитор М.Лисенко за мотивами творів Гоголя створив неперевершені опери «Тарас Бульба», «Утоплена», «Різдвяна ніч». Повістями Гоголя навіяні деякі картини Репіна, І.Крамського, В.Маковського.

З ім'ям Миколи Васильовича пов'язують становлення нової української драматургії і театру. М.Кропивницький і М.Старицький написали п'єси «Вій», «Тарас Бульба».

І. Франко перекладав твори М.В.Гоголя українською мовою, зокрема йому належить перший переклад «Мертвих душ».

            Учень читає вірш

Все Гоголя про Гоголя питаю

 -Який він був? І в чому таїна,

Що сам собі усе про нього втаюю,

Вночі він ближче, гірше — завидна.

Всі таємниці вдень скресають льодом.

Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,

 Люблю його останнім перельотом

 І небо замикаю тим ключем.

 Душа летить із вирію за Гоголем,

В гніздо пречистих і скорботних рук.

Душа моя відчайно незагоєна,

Їй дише вслід морозом Басаврюк.

А в небі тихо. І немає стелі.

І тільки видно, як віддалеки

Він хмарою химерною шинелі

Нам зігріває різдвяні зірки.

 І тільки тужно, бо недоступитись,

 І тільки журно, бо нема й нема.

До неба встати. З неба зір напитись.

Душа живе ще, хоч у смерть німа.

Свято українського рушника

Мета: ознайомити учнів з одним із видів вишивки-рушником;

                         навчити розрізняти рушники різних регіонів;

                         виховувати повагу до традицій українського народу,

                      Сокальщини;

                        розвивати творчі здібності учнів.

Обладнання: презентації, рушники, ескізи візерунків.

ХІД ЗАХОДУ:

Вчитель: Сьогодні ми поговоримо про один із найстаріших і найбільш розповсюджених видів декоративно-прикладного мистецтва –  вишивку.

1-й учень: ( на фоні Сокальського пейзажу)

Люблю тебе, мій рідний край,   
 Люблю, як матінку свою. 
 І вірним серцем я вбираю  
 Красу невимовну твою.                       

Ти у піснях, у вишиванках,                                                                                                       В барвистих квітах навесні,                                                                                          Вмиваєш росами щоранку  
 Свої простори осяйні!

Вчитель: Перші згадки про вишивку належать до доби палеоліту (Мізин на Чернігівщині). І донині чимало мешканців України займаються вишиванням. Цей вид мистецтва глибоко пов’язаний із народними традиціями, побутом, релігією. Вишивкою займаються насамперед жінки і дівчата. Шиють переважно хрестиком і гладдю. Вишивають рушники, скатерті, серветки, наволочки для подушок, сорочки, хустки, свити.

            А сьогодні, давайте поговоримо про рушник, який супроводжує нас від народження до смерті у звичайні і святкові дні.

2-а учениця.

Вишиваю рушничка                                                                                                                                         Різними нитками.                                                                                                             Там калина молода                                                                                                                 Й ружі з солов’ями.                                                                                                                 І барвінку синій цвіт,                                                                                                          Кущ рясного глоду.                                                                                              Український рушничок –                                                                                               Символ мого роду.

            П.Шовкова.

Звучить «Пісня про рушник»

(«Рідна мати моя» - муз. Пл.Майбороди, слова А.Малишка)

3-я учениця:

Хрестик до хрестика,  
 Нитка до ниточки –                                                                                                               Роза червона, 
 Мов справжня, жива. 
 Скільки ще в пам’яті  
 Співанок витече, 
 Доки в узорі                                                                                                                 Заквітнуть слова.

Звучить «Пісня про маму»

(Слова Б.Олійника – (Т.Повалій - акапельно)

Музика?

4-й учень. Український рушник – символ чистоти почуттів, безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

5-й учень.

Моя родина вірить 
 В щасливу мою долю.                                                                                                     
 Тому хотів би мати   
 Я рушничок з собою, 
 Щоб у житті веселім  
 І у тяжкі часи  
 Мені допомагали  
 Рушник і образи.

6-й учень.

Розвісила дружина рушники,                                                                                               Хоч каже дехто: «Вже виходить з моди» 
 Та чую я, як б’ється із віків 
 Минуле мого рідного народу. 
 В гарячих візерунках пламенить
Пролита кров за правду і за волю. 
 І кожна нитка райдужно горить –  
 Розказує про України долю.                                                                                        Розвісила дружина рушники,                                                                                               Запахли в хаті трави, сонце, квіти 
 І почали поля, ліси, струмки 
 Та вся земля зі мною говорити.

7-й учень. Як і колись, є і сьогодні традиція – проводжати до армії сина, вишивати йому рушник – оберег.

Звучить пісня «Два кольори»

(слова Д.Павличка, музика О.Білаша)

8-й учень. В кожному регіоні свої особливості у створенні рушників.                   Полтавські рушники вишивали червоними нитками, тому що червоний колір – символ кохання, сонця, життя. Були також рушники, вишиті синіми, золотими, зеленуватими і білими нитками. Типовий орнамент – це казкові квіти у вигляді вазона – дерева життя; серед орнаментів – щедра рослинність України.

9-й учень.  На Київщині кольори переважають білий, коралово-червоний, відтінений чорним, жовтий.

10-й учень. На Поділлі в орнаменті поєднані чорний колір із вкрапленням червоного, жовтого чи зеленого. Поширені також одноколірні рушники.

11-й учень. Для Буковини характерні геометричні та рослинні візерунки червоного, жовтого та зеленого кольорів. Використовували також білий, чорний та синій кольори.

12-й учень. На Волині основним кольором був червоний, який доповнювався чорним, синім або зеленим.

13-й учень. Львівські майстрині використовували червоний, синій, білий, зелений, жовтий кольори, а сокальські – чорний.

14-й учень. Які ж побажання несуть ці кольори?

Червоний – нехай світить Вам сонечко. 
 Зелений – нехай зустрінуться Вам добрі люди. 
 Синій, жовтий – щасливої Вам дороги з чистим небом і ясним сонцем.
Коричневий – побажання здоров’я, удачі.
Червоний і чорний – любов і журба.

15-й учень.

Сила рушника – у його візерунках, які мають ритуальне значення, рушники є оберегами.

Кривульки – це знак води, а вода – це життя.

Ламана лінія – це безкінечник, бо життя вічне.

Чотирикутники – символи сонця або поля.

Калина – символ дівочої вроди.

Листя дуба біля грона калини – це поєднання сили і краси.

16-й учень. Різноманітні рушники за призначенням. Диво-рушник «Дерево життя» - це оберіг. Є рушник – утирач для гостей. Важливий рушник покутний або божник. Є кілковий рушник, який вішають біля хати – це характеристика господарів і оберіг дому.

Вчитель: - Які прислів’я, що стосуються рушників, Ви знаєте?

17-й учень. Рушник на кілочку – хата у віночку.

18-й учень. Хата без рушників – родина без дітей.

19-й учень. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати –                                 буде чим гостей шанувати.

20-й учень.

А на прощання хочеться сказати:                                                                                     Цінуйте, друзі, рушники,                                                                                       Квітчайте ними свою хату,                                                                                                 То обереги від біди!

21-й учень.

Шануйте ті, що дала мати,                                                                                        Готуйте дітям з чистої роси,                                                                                                                                Щоб легше їм в житті здолати                                                                                  Похмурі та скрутні часи.                                                                            Шануйте, друзі, рушники!

22-й учень.

Хай здоров’я ніколи не зраджує Вам                                                                         Будьте завжди такі ж ніжні, рідні й милі.                                                                        Щоб Вам радість, і щастя й любов                                                                         Вишиваним цвіли рушником!

Вчитель:

Ви дізнались про рушник – один із видів вишивки. А на слідуючому занятті ми підемо в наш Сокальський історико-краєзнавчий музей, щоб познайомитись із Сокальською вишивкою – костюмом.

Д/з. Створити ескіз вишивки або вишити рушник в Сокальській традиції.